Проблеми з оформленням спадкових прав часто виникають в результаті неналежного оформлення прав на майно ще за життя спадкодавця. З цієї причини, зокрема, довелося йти до суду й клієнтці Новоушицького бюро правової допомоги, що є відділом Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Нотаріус відмовив жінці у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який вона мала успадкувати після смерті чоловіка. Як з’ясувалося, будинок дістався чоловікові у спадок від матері, однак він своїх спадкових прав не оформив. На заваді стали втрата документів, які б підтверджували родинний зв’язок між чоловіком та його матір’ю (свідоцтво про народження), а також той факт, що не була виділена частка спадкового майна у колгоспному дворі.
Інтереси клієнтки в місцевому центрі доручили представляти начальниці Новоушицького бюро правової допомоги Анастасії Неборецькій. Юристка склала позовну заяву, в якій просила визнати за клієнткою право власності на ¾ частини житлового будинку та встановити факт родинних відносин між покійним чоловіком та його матір’ю.
Як зазначила представниця клієнтки, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Відповідно до чинних тоді вимог закону право власності на майно, яке належало колгоспному двору й збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на свою частку, а розмір часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних, рівний.
Виписка з погосподарської книги засвідчила, що станом на 15 квітня 1991 року в будинку були зареєстровані та проживали четверо осіб: голова двору – покійна свекруха, покійний чоловік клієнтки, а також сама клієнтка та її син. Отже будинок мав ділитися на 4 рівні частини, а жінка має право на 3/4 житлового будинку, з яких: 1/4 належить їй як члену колишнього колгоспного двору, а 2/4 вона набуває в порядку спадкування після смерті свого чоловіка, який за життя мав право на 1/4 як член колишнього колгоспного двору та 1/4 успадкував після смерті своєї матері, – пояснила Анастасія Неборецька.
Новоушицький районний суд позов задовольнив, встановивши факт родинних зв’язків між покійним чоловіком клієнтки та її свекрухою, а також визнавши за клієнткою право власності на 3/4 житлового будинку.
Рішення в справі №680/143/21 набрало законної сили.
Коментує юристка Анастасія Неборецька: Колгоспний двір – це сімейно-трудове об’єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.
Головою колгоспного двору був його засновник, як правило, голова сім’ї, члени – всі особи, які спільно проживали, вели господарство і перебували у сімейно-родинному зв’язку (подружжя, їхні батьки, діти, дід, баба, онуки та ін.), особи, які тимчасово були відсутніми, перебували на дійсній військовій службі, виїхали на навчання чи займали виборчу посаду. Громадяни – члени родини колгоспника, які не були членами колгоспу, вчителі та інші, а також громадяни, які не перебували в родинних зв’язках, але спільно вели підсобне господарство колгоспного двору, також користувалися правами колгоспного двору.
За Цивільним кодексом Української РСР 1963 року, згідно зі статтями 120-123, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності. Відповідно до роз’яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Читайте також:"На Кам'янеччині водні поліцейські зупинили авто наповнене рибою".
