Старший сержант Олексій – головний сержант взводу. Разом з підрозділом тримає оборону на Світлодарській дузі. До війни працював токарем. Каже, професійні навички знадобилися і на фронті, особливо став добрим окоміром.
– Можу з точністю визначити відстань, до прикладу, до ворожих позицій, – коментує Олексій. – Навіть спеціальні засоби не завжди використовую, цілком достатньо бінокля.
У 2014 році мені не подобалась ситуація, що відбувалась в моїй країні. Сам я з міста Суми, так от там також почались провокації, на щастя вчасно все зупинили. Багато моїх друзів одразу стали на захист України і я також без вагань пішов.
Боєць потрапив до війська під час четвертої хвилі мобілізації. Починав свій фронтовий шлях майже на цих самих позиціях більше шести років тому. То ж почувається як вдома. Каже, що у порівнянні з першими роками війни – зараз тиша та спокій. Раніше бої з ворогом велися постійно.
- От до прикладу в 2015 році коли оголосили чергове перемир’я - по наших позиціях вдарила артилерія. Якщо такі обстріли велись під час перемир’я, уявіть, що було коли його не оголошували?, - говорить Олексій.
У 2016 році ситуація теж була напруженою. Одного дня поранили в голову побратима, через декілька днів прилетів ВОГ до окопу - двоє бійців зазнало поранення, один загинув. Снайпер постійно стріляє, а ти, повзком по багнюці, витягуєш їх з поля бою, у багатьох була паніка. Тоді ми втратили четверо своїх бійців – це був важкий рік.
За плечима в Олексія - пройдений чималий бойовий шлях і можна розповісти ще безліч історій. Сьогодні він продовжує боронити українську землю від ворога. Для нього честь захищати Україну.
- За всі роки війни ворог завжди був підступний, йому довіряти не можна, - розповідає Олексій. – Але я і мої підлеглі завжди готові, озброєння напоготові.
Вдома на чоловіка чекає дружина та двоє діток. А ще улюблене хобі – риболовля. – Як тільки повернусь додому, першим ділом поїду на риболовлю. Для мене це найкраща реабілітація, – говорить Олексій.
