Говорячи чесно, така проблема є не лише у Слов’янську і, навіть, не лише в Україні. При цьому, у великих містах типу Львова чи Києва тварин без дому можна зустріти значно рідше, ніж у Слов’янську. А у деяких великих європейських містах таких тварин немає взагалі. Із чим це пов’язано?
Ми вирішили дізнатися, що роблять великі міста України з безхатними котами та собаками та як із цим справляються в інших країнах.
Одним із хороших прикладів боротьби за прилаштування безпритульних тварин в Україні є Львів. Там майже немає собак чи котів-безхатьків.
Важливо, що питанням безпритульних тварин займається окреме Львівське комунальне підприємство “Лев”. Одна з основних функцій ЛКП "Лев" – це не просто стерилізація і відпуск на місце вилову. Це пошук домівки. Торік організація прилаштувала 71% собак. У 2019 році до нових хазяїв прилаштували 96% собак. У місті також розглядається можливість створення муніципального центру для тварин.
У кожному великому місті нашої країни є муніципальний центр, який виловлює безпритульних тварин, але кожен бореться з безпритульністю по-своєму. Харків, наприклад, проводить евтаназію. Так раніше діяв і Миколаїв. Рівне стерилізує, чіпляє кліпсу й відпускає на місце вилову. Загалом в Україні немає повного бачення, як це має бути.
Ще з 70-х років минулого століття у США було розроблено програму, яка передбачає контроль чисельності котів та собак, а також відлов усіх тварин, що знаходяться на вулиці без господаря. І ця система працює, тому у цій країні рідко можна зустріти безпритульних тварин. За даними американського товариства “Проти жорстокого поводження з тваринами” (ASPCA), у Сполучених Штатах щороку близько 6,5 млн. котів та собак потрапляють до притулків.
Половина з цих тварин знаходить нових господарів. У цьому випадку тварині, швидше за все, буде забезпечене сите життя з належним медичним обслуговуванням. Щасливчика, який знайде собі людей обов’язково стерилізують (це закон).
Іншу частину тваринок, що побули певний час у притулку і не зустріли свою долю у вигляді господарів, у більшості випадків, піддають евтаназії. У даній країні це вважають гуманним методом боротьби з безпритульними тваринами, хоча зоозахисники нашої країни не погодились би з цим.
При цьому у деяких Європейських країнах бути вуличним котом не так вже і погано.
В Італії безпритульні тварини – рідкість. Але у цій країні законодавчо запроваджена кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Жорстокістю там вважається обрізання хвостів, вух собакам, використання електричних нашийників, також заборонено обрізати кігті котам, розлучати кошенят та цуценят з мамами до двохмісячного віку.
А за вбивство кішки чи собаки є великі шанси отримати щтраф до 10 000 євро.
Притулки для тварин у Італії є тимчасовими готелями, звідки усіх тварин рано чи пізно забирають старі чи нові господарі. Евтаназія по відношенню до здорових тварин там заборонена. Популярною серед італійців є і допомога притулкам для чотирилапих.
У Великій Британії нараховується близько 9 млн. безпритульних котів та понад 66 тисяч безпритульних собак. Проте, у Лондоні – столиці цієї країни безпритульних тварин майже немає. Жителі цього міста вважають наявність вуличних тварин ознакою країн третього світу. Жителі Лондону, побачивши котів, або собак на вулиці, відразу намагаються відправити їх у притулок. Працівники притулку зобов’язані шукати власника для цих тварин. Потенційні господарі мають довести спроможність домашнього утримання та заплатити притулку за тварину якусь не дуже велику суму грошей. Якщо господаря протягом 7 днів тварині не знаходять і її не забирають волонтери, тварину піддають евтаназії.
У Німеччині права тварин та на гуманне ставлення до них захищені на державному рівні. Ці речі прописані у Конституції. Також там діє Закон про захист тварин. У Німеччині є професія «Захисник тварин» та галузь «Права тварин». А викидання домашньої тварини на вулицю може обернутися штрафом до 25 000 євро.
Притулки для безпритульних тварин – поширене явище у Німеччині, хоча державою майже не фінансуються. Фінансування відбувається за рахунок пожертв. Притулки дозволено використовувати, як місце проходження шкільної та студентської практики. Частину роботи в притулках здійснюють солдати. Евтаназія здорових тварин у Німеччині повністю заборонена.
У столиці Польщі відношення до безпритульних собак та котів відрізняється. Влада Варшави поважає котів за дератизаційні здібності та не чіпає їх, але стерилізує.
А ось собак у Варшаві активно відловлюють та утримують в притулках. Власники цих закладів зацікавлені у збільшенні кількості тварин у притулках, оскільки отримують кошти за кожну тварину, що там утримується. Евтаназія здорових тварин в Польщі заборонена з 1997 року законом «Про охорону тварин». Там їх утримують довічно.
До слова, у містах Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Швейцарії безпритульних собак взагалі практично немає (такі висновки досліджень Всесвітнього товариство захисту тварин (WSPA) спільно з Міжнародним відділенням Королівського товариства (RSPCA International). У цих країнах діє обов’язкова реєстрація домашніх собак, ведеться активна просвітницька робота щодо умов їх утримання, у випадку втечі чотирилапих практикується відлов і утримання в притулках. Евтаназію здорових тварин, які не потрібні господарям, у цих країнах, крім Німеччини, дозволено, але, як правило, її не використовують.
Можемо помітити, що проблема безпритульних тварин вирішується у кожній країні по-різному.
Як вважаєте, який з цих варіантів найбільше підходить для України?
