Життя – неоцінний дар, яким варто користуватись з розумом. Та, як виявляється, російським окупантам ані розум, ані уявлення про цінність життя не властиві. Видно тому вони і розтрачають свої життя так бездумно, беззмістовно, даремно.
Та в цьому є і свої плюси – здобрена кров’ю загарбників українська земля розквітне, розцвіте. Її будуть звеличувати і пам’ятати кожне покладене за Незалежність життя, а добриво, російських солдатиків, пролиту російську кров ніхто і не згадає.
Хто ж захоче берегти у своїй пам’яті картинку кишачих опаришів у багні, чи може хтось фотографує на згадку стаю щурів. Ніхто, бо бридко, як і розуміння того, що в сучасному цивілізованому світі існує нація, викликаюча аналогічні почуття огиди. І навіть трупи російських військових, розкидані попри палаючу техніку, не викликають ані натяку на якесь навіть віддалене відчуття співчуття.
Адже за всю історію не було жодного прецеденту де б загарбників ховали з почестями чи горювали за ними, де за відібрані життя побратимів не плюнули б їм в слід у братський могильник при дорозі.
Маємо нагоду перевірити – сьогодні в Ірпіні пройшли запеклі бої, ми з боєм відстояли місто і знешкодили кацапську бойову групу.
Відчуйте. Бачите, нічого крім гордості за наших хлопців і радості, що вони вціліли.
