"В Новомосковську все спокійно. Дніпропетровщина - тримаємось, все добре. Кілька загроз атаки з повітря протягом ночі. Але обійшлося. Росіяни в область не прорвалися і навіть не намагалися. Тому, що регіон під надійним захистом ЗСУ, Нацгвардії, сил ТрО, правоохоронців. Вдячний кожному з них за роботу і відданість",- повідомив міський голова Сергій Рєзнік в ранковому зверненні 7-го березня о 8-й ранку.
Керівник міста також звернувся до містян:
"Дорогі новомосковці! Війна йде не лише на лінії фронту – вона всередині кожного з нас. Бо настрої людей так само важливі, як і техніка. Недарма ворог докладає титанічних зусиль у інформаційній війні, розповсюджуючи фейки, намагаючись підірвати нашу впевненість в керівництві країни, в її Збройних Силах та нашу віру в перемогу. Частина новомосковців – наші сини, дочки, брати й чоловіки – перебувають на фронті, захищають Вітчизну зі зброєю в руках. А ось перед кожним із тих, хто перебуває в тилу, постає питання: "Яке моє місце у всьому, що коїться?", "Що я маю робити?" «Як сприяти?» Ті, хто фізично й морально готовий захищати місто, звернулися до військкомату й поповнили ряди Новомосковського батальйону територіальної оборони. Інші опікуються переселенцями, займаються волонтерством, оперативно забезпечуючи потреби і ТрО, і переселенців. У комунальників своя вкрай відповідальна ділянка роботи - вони працюють, залишаючись на своїх робочих місцях, бо це об’єкти критичної інфраструктури – й не менш важливі за інші. А ось ті, хто не має змоги брати участь в усьому перерахованому (хтось фізично, хтось фінансово) - відчувають немов би провину за це. Принаймні ті, хто щиро любить Україну і бажає нашої перемоги. Висловлю свою думку з цього приводу: не можна дозволяти провині заморожувати себе в бездіяльності. Біда змінила новомосковців, як і жителів усієї України. Ми відчули єднання, ми стали на якийсь час одним організмом, одним тілом. Це і є єдність духом. Наші мрії, надії, емоції й сподівання синхронізувалися. Що може кожен із нас? Допомагати одне одному онлайн, поширювати достовірну інформацію – теж дуже важливо. Тримати зв'язок з рідними, яким важко, м'яко переконувати, підбадьорювати, жартувати, заспокоювати дітей, допомагати їм малювати патріотичні малюнки – теж важливо. Берегти оточуючих і турбуватися про їх виживання – неймовірно важливо, бо Україні потрібні українці. Зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей. Кожен може докластися по крихті і сприяти нашій спільній перемозі. Згадайте і про велику силу молитви. Сила молитви – це сила Бога, Який чує та відповідає на неї. Щиро моліться, благайте Бога про допомогу. Допомогу нашим воїнам і нашій державі. Молитися може кожен, незалежно від віросповідання. Настав час вірити. Вірити в Бога, в силу наших героїчних Збройних Сил та в тих, хто в цю хвилину перебуває на лінії вогню. Ми вистоїмо. Робімо те, що повинні робити. Робімо те, що можемо зробити – кожен на своєму місці, в міру своїх сил і можливостей. Виділіть собі три-чотири перерви на перегляд новин замість цілого дня перед телевізором. Збройні Сили справляться без нашого перегляду новин, а без нашої роботи – їм буде важче. Цим ми триматимемо кожен свій сектор оборони. Настане день, і це буде день нашої Перемоги. Назавжди закарбований у календарі не лише України, а і, я впевнений, - усього світу. Слава Україні!
