«Вся Україна і весь світ в різний спосіб підтримують наших захисників! От і ми, українські дівчата, збираємось разом, щоб допомогти нагодувати наших мужніх героїв-захисників України. Ми ліпимо вареники з картоплею, вишнями, капустою, печемо пиріжки та рогалики з м'ясом, сиром, вишнями, маком, яблуками, сосисками, капустою... Робота кипить і буде продовжуватись до Перемоги! Слава Україні!».
Такий пост опублікувала у Facebook зірка української естради, народна артистка України Жанна Боднарук, повідомляє Чортків.Сіті.
Місто Чортків Тернопільської області не чуже для пані Жанни. Тут народився її батько Любомир Боднарук – хормейстер, музикант та педагог, заслужений діяч мистецтв України, який 30 років жив та творив у Чернігові.
Ім’я Маестро носить одна з вулиць Чернігова, де він працював незмінним художнім керівником та головним диригентом Чернігівського камерного хору ім. Бортнянського обласного філармонійного центру фестивалів і концертних програм.
Його донька Жанна Боднарук хоча й народилася в Івано-Франківську, але освіту здобувала у Чернігові - вчилася тут у школі та місцевому музичному училищі імені Л. Ревуцького.
Нині співачка живе у Києві, але у ці дні війни на Чортківщині, готує смаколики для тих, хто боронить Україну.
– Коли почула від братової, що є така можливість, відразу забажала долучитися й собі, – розповідає панні Жанна. І деталізує: – Кожного дня маємо іншу роботу: то чистити картоплю, то – яблука і подрібнювати їх для начинки до пиріжків, то ліпити пиріжки, то мити посуд, то варити вареники на кухні у великих баняках і підсмажувати цибулю, щоб пропахнути нею аж до наступного ранку.
Такі зміни тривають по 4-6 годин щодня, крім неділі, бо то – святе. І це все – абсолютні дрібниці порівняно з тим, що варто робити для підтримки наших бійців. Сподіваюсь, вареники чи пиріжки, що ми робимо, зігріють чиюсь душу теплом і наситять хлопців, де б вони не перебували: чи це Тероборона, чи Збройні сили України. Нехай будуть тільки з добром і миром!
Усі страви ще й приправлені молитвою – це дуже важливо. Щоб наші хлопці міцно трималися, виборювали перемогу і обов’язково поверталися додому живими.
