Поміж інших воїнів Об’єднаних сил його відрізняє лише відсутність зброї та наявність хреста на бронежилеті. Він швидко знаходить вірну тему для спільного обговорення в підрозділі та «розбавляє» її добрим анекдотом чи кумедним випадком. Уже після перших хвилин спілкування з ним стає якось легко на душі та забуваєш про негаразди.
Усе це про військового капелана бригади - отця Олександра. – Населені пункти, що захищають воїни нашої частини Збройних Сил України, постійно обстрілюють окупанти, – каже отець Олександр.
– На жаль, іноді з нашого боку бувають поранені. Тож десь в штабах я не засиджуюся, а постійно виїжджаю на бойові позиції. На передку я просто спілкуюся із захисниками та захисницями України, стараюся всіляко їх підтримати тощо. – Головне, щоб людина в щось вірила всією душею. В кожній релігії є дещо схоже, що спонукає велику кількість людей на щось сподіватися. Тому своє спілкування з іновірцями завжди будую саме на фундаменті віри. Також під час своїх проповідей завжди закликаю християн проявляти терпимість щодо представників інших вірувань. Адже особливо на війні треба діяти однією командою і не шукати різниці між бійцями, – зауважив військовий капелан.
За матеріалами 30-ї ОМБр
