Час летить з шаленою швидкістю. Росія планувала за 48 годин захопити Київ, а вже 49й день несе бойові втрати і ховає голову в пісок.
А ми що? Ми з кожним днем все ближче до перемоги.
З кожним світанком до лав ЗСУ приєднується ще один захисник, десь в бомбосховищі народжується нове життя, волонтер купує черговий бронижилет, ще одна країна стає на наш бік і виділяє гроші чи зброю. Ми об’єднуємо світ, обгортаючи серця синьо-жовтими стрічками.
Кожного дня ми знищуємо окупанта, знаходимо мародера, ловимо чергового зрадника. Ми - сила. Зараз наша країна працює як годинник, трохи зношений, але чітко виконуючий свої функції.
Українці як ураган. Зачищають свою землю від окупантів, досягають своєї мети в пошуках оснащення для військових, створюють житлові умови для переселенців.Ми нація, яка має мету і не бачить жодних перешкод.
Ми сильні, сміливі, бойові. Ми хочемо перемогти і робимо дуже багато для цього. І так маленькими кроками дійдемо до великої мети - знищимо ворога та піднімемо наш стяг у всіх куточках незалежної України: від Ужгорода до Донецька, від Чернігова до Севастополя.
І скоро заживемо як ніколи раніше, цінуючи найголовніше - свободу і мирне життя. Дуже скоро.
