"Путін, введи війська!". "Зупини київську фашистську хунту!".
Про що думали ті, хто виходив із такими гаслами на площі Донбасу вісім років тому? Що буде, як у Криму? Про російські зарплати та пенсії? Про те, що покажуть Америці "кузькину мать"? Про Пушкіна, Достоєвського чи Чехова? Про те, як сильно зневажають Україну? Про Леніна, Сталіна чи Миколу II?. Пише у своїй колонці на "УП" колишній донецький журналіст Євген Руденко.
Серед безлічі думок, які могли бути в голові любителів "руского міра", навряд чи знайшлося місце для найбільш очевидної: війна торкнеться всіх, вона для всіх буде кривавою та руйнівною.
Ті, хто кликав Путіна, були впевнені у своїй безкарності. У непереможності російської армії. У тому, що кордони Росії "ніде не закінчуються". У тому, що Україна розвалиться. У тому, що вони, зрадники з українськими паспортами, небайдужі Москві. Що їх не дадуть образити. Що на їхні голови не посипляться снаряди та ракети.
Мрії ідіотів не справдилися. Чи все ж таки навпаки?
Фото, зроблене під час так званої "російської весни" в Луганську
За всієї трагічності подій, які переживав Донбас з весни 2014 року, справжнє лихо почалося 24 лютого 2022-го. У той момент, коли Путін вирішив здійснити мрії українських колаборантів. Коли Кремль на всі 100% втілив у життя гасла, які лунали вісім років тому в Луганську та Донецьку.
"Спецоперація" зі "звільнення" неіснуючих республік призвела не тільки до жахів Маріуполя, Попасної, Сєвєродонецька, до знищення сіл регіону, його екології та економіки. Вона безжально, без наркозу, дісталася головного нерва – Донецька.
В останні дні та тижні в місті по-справжньому гаряче. Ні, його не рівняють із землею, як Маріуполь. Не бомблять авіацією, як це було у Харкові. Не жахають крилатими ракетами, як це відбувається по всій Україні. Але тепер у Донецьку, який "українські карателі" "бомбили" цілих вісім років, справді дуже небезпечно.
Місцеві Telegram-канали щодня викладають фото та відео відльотів та прильотів. Роботу ППО та авіації з літерами Z. Руйнування та пожежі в різних районах міста, включаючи його точнісінький центр. Інформацію про загиблих та поранених.
Сказати, що любителі "руского міра" в Донецьку нарешті стали прозрівати, було б великим перебільшенням. Але в коментарях у пабліках дедалі частіше лунають логічні запитання:
– Що це за захист Донбасу такий?
– Чому не евакуювали людей? Для піару перед 24-м лютого можна було, а зараз, коли евакуація справді потрібна, ні?
– Навіщо годувати планами відновлення зруйнованого Маріуполя, коли від Донецька незабаром нічого не залишиться?
– Кому потрібен цей Сєвєродонецьк, якщо Донецьк захищати нема кому?
– У Москві площу перед посольством США назвали на честь ДНР? Як це може допомогти нам?
Днями в соцмережах з'явилося відео: літня донеччанка скаржиться, що жителі "хрущовки" не можуть потрапити до бомбосховища, бо всі двері зачинені.
"Ви за вісім років не могли підготуватися до війни?" – дивується пенсіонерка.
Так званий "мер" Донецька Олексій Кулемзін назвав бабусю фейком. Її навіть спробували звинуватити в роботі на "укрофашистів", а місцевий телеканал "Оплот" зняв цілий сюжет, намагаючись довести, що пенсіонерка бреше.
Але місцеві мешканці почали знімати нові відео, показуючи, що жінка казала правду. У відповідь у "ДНР" запровадили кримінальну відповідальність "за фейки про дії органів влади республік Донбасу та РФ".
Війна завжди йде по дві сторони барикад та наповнює простір взаємною ненавистю. Новини з "ЛДНР" дають багато приводів для різних емоцій. Одна з найсильніших – зловтіха.
Ось ЗСУ чимось важким та точним знищують величезний склад боєприпасів, який детонує з потужністю Везувія. Ось сили ППО в "ЛНР" запускають уночі ракету, яка за кілька секунд бумерангом повертається назад і влаштовує смертельний феєрверк на землі. Ось донеччани викладають фото та відео чорної води, яка тече з кранів. А ось – черги по неї перед привізними діжками. Згідно з графіком.
Поки в Донецьку лунають вибухи, у Telegram-каналах продовжують палко обговорювати: хто ж масово обстрілює місто? Але знання законів фізики, балістики, вміння орієнтуватися на місцевості та особисті політичні переконання сперечальників після 24 лютого втратили будь-який сенс.
Війна, яку так наполегливо та маніакально кликали в Україну колаборанти, не робить жодних винятків.
Особливо для тих, хто її покликав та розпочав. Особливо для тих, хто так нічого не зрозумів. Хто не готовий переписати дурні, старі плакати на такі, що здатні зупинити смерті та руйнування:
"Путін, виведи війська!".
