На фронті загинув викладач Приазовського державного технічного університету, дослідник, волонтер Володимир Гагарін.
«Скільки його знаю він завжди брав участь у суспільно-політичному житті і активно підтримував проукраїнський рух. Він не пропускав патріотичні мітинги та екологічні акції, збирав підписи проти забудови Міськсаду Метінвестом, ходив на концерти українських виконавців, на курси тактичної медицини та первинної військової підготовки, займався волонтерство ще у 2014 з Новим Маріуполем. Брав участь у самообороні, пізніше у територіальній обороні. Їздив на військові збори, і це далеко не все, про що мені відомо», - розповів журналіст Іван Станіславський.
Фото з соціальних мереж
Разом з Володею він декілька разів бував на велосипедах в експедиції - шукали мозаїки. Саме Іван і Володимир разом відшукали мозаїку «Зірка», керуючись архівними дослідами дослідника мистецтва та колекціонера Олександра Чернова.
«У 2022 Володя перебував у блокадному Маріуполі і виїхав з родиною у середині березня, доїхав до Дрогобича. Десь у квітні став до лав ЗСУ з власної волі. Брав участь у звільненні Херсонщини, - розповів Іван Станісласький. - Ми не були близькими друзями, але я знав його багато років і знайомий з його родиною. Володя був дуже відповідальною та свідомою людиною, мабуть від самої своєї природи. Мені здається, він таким був завжди. При тому його від інших відрізняв дуже скромний та стриманий характер, він не любив пафос та зневажав нещирість».
А ще Володя Гагарін дуже любив музику.
Фото - арт-платформа ТЮ
«Колись мій 14-річний син, який тоді створив групу, сказав, що репетиції вони проводять в гаражі на Флотській. Їх туди безкоштовно пускав власник приміщення, - пригадує Олена Золотарьова. - Через 2 роки я випадково дізналась, що це був Володя. Він написав мені і запропонував допомогти в ремонті гітари, яку розбили на концерті в «Тю». Так і з'ясувалось, хто той добродій, що пускав до себе дітлахів на "репи". Хоча всі ці роки я його знала по Фейсбуку і часто перетинались на численних проукраїнських та екологічних акціях. Він був з тих, хто мало писав та говорив, рідко вступав в словесні диванні баталії, а просто робив. Коли ми відстоювали Міський Сад, то я разом з ним клеїла повідомлення про акцію для оповіщення мешканців міста. Він був на своєму веліку, забирав пачку і допомагав з цим, коли закінчував роботу в універі. Просто брав і робив маленькі зміни в рідному місті. А потім, вибравшись з заблокованого Маріуполя, пішов добровольцем служити, щоб робити великі... З квітня був в армії».
«Ми не були близькими друзями, познайомилися на одному з мітингів, екологічні, патріотичні, я завжди зустрічала там його сором'язливу посмішку. Неймовірно скромна і чесна людина, а ще він завжди хотів допомогти і допомагав, - написала Ганна Котельникова. - Дякую, друже, що мала честь бути знайомою і дуже шкода, що ти не побачиш нашої Перемоги, але вона обов'язково буде і ми повернемося в наш український Маріуполь заради твоєї пам'яті і пам'яті всіх наших загиблих Героїв!»
У Володі Гагаріна залишилися дружина та син. Якщо вам теж не однаково, ви можете допомогти родині Володимира. Номер картки: 5168742240696744
