16-го березня до Полтави із благодійним виступом приїздить український поет і військовий Павло Вишебаба. Виступає на сцені Полтавської обласної філармонії, читає свої поезії. Починає із вірша "Моє покоління".
Потім запитує, чи є у залі люди, у яких рідні на фронті? Майже половина людей аплодують. Для них Павло читає напівжартівливий вірш "Молитва про відпустку".
Військовий розповідає про те, як болісно бачити зруйновані міста рідного для нього Донбасу. І читає про це вірш.
Потім зізнається, що його книжки поезій «Тільки не пиши мені про війну» не було було б, якби не полтавський художник Юрій Шаповал. І запрошує його на сцену, щоб ще раз подякувати – вже перед полтавською публікою.
- Дякую Богу за твій талант, там просто неймовірні вірші! Дякую тобі, дякую Богу, дякую ЗСУ! І Слава Україні! - говорить художник.
Потім Павло Вишебаба читає вже майже справжню молитву про народження української нації – «Народ ся рождає, славімо його!»
Павло розповідає, що під час туру Україною (тур розпочався із Заходу України, а завершиться у наступному за Полтавою місті – Дніпро) вони вже зібрали 3 мільйони гривень на дрони та артилерію. Продовжують збір і у Полтаві. Рядами глядачів пускають скриньку зі збором на смерть окупантів. Символічно, що долучаються до збору і бійці ЗСУ, які також присутні у залі.
А сам Павло тим часом читає вірш про кохання дівчини зі сходу та українського бійця. Потім - важкі рядки про загиблих побратимів... І новий вірш про оборонців "Азовсталі".
Символічно після цього віршу на сцені з'являється легендарна "Пташка" з "Азовсталі". Зізнається, що вперше у Полтаві, але вже встигла спробувати полтавську кухню.
«Пташка» розповідає, що рівно рік тому вона перебувала у маріупольському госпіталі із пораненнями. І туди привезли її найближчого друга. Росіяни обстріляли госпіталь… Останні дві години вона провела із другом, якого дівчина витягнула з реанімації, але врятувати його вже не змогли... Згадує, як окупанти захоплювали у Маріуполі лікарні та госпіталі, вбивали поранених…
-Ви знаєте, у той той момент найпростіший було сісти і почати плакати. Але я не мала права цього зробити! Тому що ВІН вірив у мене, покладався на мене!
Нагадаємо, коханий «Пташки» був одним із оборонців «Азовсталі», він загинув у бою із ворогом…
Читає вірш, написаний у полоні, співає кілька пісень, завершує вже легендарною - «Ой у лузі червона калина».
Після виступу Пташки серед глядачів проводять благодійний аукціон. Зокрема тубус з-під гранатомета виграють за 10 тисяч гривень. Іще один ,з-під "Метиса" - за 5 тисяч. А дві харків'янки символічно купують дві деталі російського літака, збитого на Харківщині. Ще серед глядачів розігрують унікальну мапу України (таку ж, як у Сергія Притули), прапори та рідкісний шеврон.
Завдяки аукціону збирають іще кілька десятків тисяч гривень на знищення ворогів.
Втім, завершують все ж таки поезію Павла Вишебаби.
Він читає той самий вірш, присвячений доньці, із рядками – «Тільки не пиши мені про війну».
Нагадаємо, раніше у Полтаві хор "Калина" душевно заспівав на концерті до Дня українського добровольця.
Щоб зберігати теплі емоції навіть під час війни, підписуйтеся на наш Telegram
