Бої за Баштанку зламали плани ворога. Ті героїчні події перших днів березня 2022-го назавжди залишаться в пам’яті наших воїнів, які мужньо відстоювали місто.
Як повідомляється на Facebook-сторінці Криворізької окремої бригади територіальної оборони, того дня командування батальйону 123-ї бригади тероборони ЗСУ ухвалило рішення зробити все можливе, щоб ворог не пройшов далі. На той час підрозділи мали в бойовому арсеналі лише автомати Калашникова та гранати. Ворог же був оснащений важкою броньованою технікою, гаубицями, гранатометами, крупнокаліберними кулеметами та іншою зброєю.
Спогадами про ті події ділиться боєць на позивний «Каска»:
«Ми переміщалися дуже швидко, малими групами. Невідомо звідки у нас бралися сили. Коли закінчувались боєприпаси, бігли до поліції поповнювати арсенал. Як це не дивно, але тоді не було страху за своє життя, кожен з нас думав про свою родину. Я житель Нового Бугу, моя сім’я проживає там, тому не хотілось, щоб загарбники пройшли далі. Ми шукали перші ліпші укриття, які зустрічалися на вулиці, що стали нашими позиціями для обстрілів ворога, а при виїзді з міста в сторону Нового Бугу, залягли під дорогою і намагались усім, що у нас було, вразити техніку, яка безупинно рухалась».
Для переважної більшості тероборонівців це був перший справжній бій. Скрізь чатувала смертельна небезпека. Військовослужбовці, які мали бойовий досвід, підказували побратимам як і коли можна маневрувати, коли вражати противника, а коли перечекати в засідці і, діждавшись слушного моменту, показати ворогам, хто є господар і що їм тут зовсім не раді.
«Вражали їх стрілецькою зброєю, була невелика кількість гранат, а коли в районі автовокзалу зупинили ворожий Урал і знайшли там РПГ зі снарядами, тоді вже лупили з нього. Ця зброя дуже допомогла в бою. Ми кілька разів з допомогою трофейного РПГ зупиняли колону: по вулиці Героїв Небесної Сотні, Ювілейній, на центральній греблі. Фінальну крапку поставила авіація, яка вразила окупантів на трасі в напрямку Нового Бугу і в напрямку села Добре. Важливо те, що всі, згуртувалися й оборонялися як могли, з останніх сил, не шкодуючи свого життя».
Зустрівши такий спротив, деякі окупанти, які зайшли у місто, стали покидати техніку й поспішно тікати в різні сторони, а ті, які були на підступах до міста, розвернулися й змінили свій маршрут.
Наразі «Каска» продовжує нести службу у бригаді Сил тероборони та навчає й підтримує своїх побратимів. Ті бої лишили після себе багато страшних споминів, та разом з цим і величезний багаж бойового досвіду.
«Я розуміюсь в психології, тому маю можливості завжди бути поряд із хлопцями, підтримувати їх, перезавантажувати. Це моє, тут я на своєму місці та маю всі ресурси, аби максимально викладатися та наближати нашу перемогу» — переконаний «Каска».
