Валерія Суботіна (Карпиленко) – письменниця з Маріуполя, 2015 року пішла служити до прес-служби полку «Азов». Пізніше вона стала прес-офіцером у Донецькому прикордонному загоні. Вже на «Азовсталі» Валерія вийшла заміж за прикордонника Андрія Суботіна. За два дні її чоловік загинув. Сама Валерія потрапила в полон та провела там 327 днів.
Вчора, 26 квітня, вона написала в Фейсбуці, що відчуває зараз, коли вона - повернулась, а сотні її побратимів - ні.
Я не повернулася з полону. Досі. Бо наші ще там.
Кожного ранку я прокидаюся від будильнику. Вони прикидаються від крику "подъём!!!"
Коли мені щось потрібно я просто питаю, а вони кажуть: "гражданин начальник, разрешите обратиться" і не завжди отримують... коректну відповідь.
Я кажу "Привіт. Мій позивний Нава", а вони - "Дежурный по камере - задержанный..."
Я думаю про них, маючи змогу приймати душ кожного дня і коли обираю яким шампунем сьогодні мити голову.
Я думаю про них, коли вдихаю аромат квіток і дивлюся на чисте небо не в клітинку.
Я думаю про них, коли йду рівно, коли спокійно прогулююся...
Я думаю про них, коли кажу, що у нас все є і нічого не потрібно сьогодні привозити.
Я думаю про них, коли про мене піклуються лікарі і дають усі необхідні ліки.
Я думаю про них, коли їм, п'ю, дихаю... просто живу.
Я думаю про них, коли дивлюся на ці світлини з обміну. Світлини, які є в мене, на яких немає їх.
Та у них мають бути такі самі світлини з дня ЇХ обміну.
Мені потрібен мій АЗОВ.
