Для двохсот сімей щомісячно: житомирський ліцей та закордонні благодійники допомагають родинам ВПО та деокупованих територій!
Переселенці, малозабезпечені, родини загиблих на війні військових, сім’ї, що виховують дітей з інвалідністю, багатодітні отримали сьогодні продуктові набори. Про це інформує Житомирська міська рада.
Всього – 45 житомирських сімей. Ще 43 родини отримають таку допомогу в четвер. При екологічному ліцеї №24діє гуманітарний штаб, де формують продукти та роздають нужденним. Освітяни-волонтери співпрацюютьіззакордонними благодійниками від початку війни.
«Щомісяця нам пересилають грошову допомогу. Ми формуємо пакети з продуктів. За витрачені кошти звітуємо. 130 пакетів щомісяця передаємо на Схід, і тут ми співпрацюємо з БФ «Справжні українці» та ГО «Друзі Житомира», які знаходяться в Нідерландах.», - говорить директорка ліцею Ганна Дудік.
Волонтери показують, що міститься в пакетах, - гречка, рис, макарони, масло, олія, дві банки тушонки, сіль та ін. Вартість одного – близько тисячі гривень.
Ще 30 продуктових наборів передали сьогодні для переселенців Радомишльської громади. 100 - для людей деокупованої Херсонщини. Цього місяця сформували 218 пакунків, кажуть волонтери. Минулого – теж понад 200. Списки формують соціальні педагоги: вони знають, сім’ї яких учнів ліцею потребують допомоги. Поза тим не тільки жителі мікрорайону мають змогу її отримати. Продуктові пакети вже надавали нужденним родинам учнів ліцеїв 17, 19, 25,16 та ін.
Євгенія Ковальова таку допомогу отримує вперше. Майже рік жінка зі своєю родиною проживає у Житомирі. Каже, нелегко, бо не вдома. «Ми переїхали з-під Авдіївки Донецької області. Я, мій чоловік, донька та двоє онуків. Живемо у гуртожитку. Доньці 28 років, онуки ходять школи», - розповідає. На кожного члена родини щомісяця сім’я Ковальових отримує по дві тисячі гривень. Та через високі ціни цих коштів катастрофічно не вистачає. Чи вціліла оселя на Донеччині, жінка не знає через відсутність зв’язку. «Там обстріли постійно. Людей практично не залишилося. Це ж лінія фронту», - говорить. Все ж вірить, що з родиною повернеться додому - у село Орлівка. «Хто ж відбудовувати буде Донеччину? Скоріше б ворогів прогнали…».
