Гвардієць Руслан розповів про професію навідника БТР, бойові будні 15 Слов’янського полку, свої мрії та мотивацію.
Руслан народився у багатому на історію Чернігові. Від самого молодого віку у нього було бажання захищати інших. Сьогодні його професія – навідник БТР.
З початку повномасштабного вторгнення, коли ситуація стала особливо напруженою, Руслан вирішив залишитися на передовій та підписати контракт. Гвардієць воював на Харківському напрямку, утримував висоту у Святогірську, поблизу пам’ятника Артема [виконаний у техніці кубізму пам’ятник ідеологу гібридної т.зв. “донецько- криворізької радянської республіки” та міжнародному терористу Федору Сергєєву на прізвисько Артем].
Бої за Святогірськ — були важливим етапом оборони півночі Донеччині та захисту важливого логістичного центру — Слов’янська. “Слов’янськ — моя друга батьківщина. Я за час служби дуже звик до цього міста, як до свого рідного. Я постійно відчував себе відповідальним за його захист, куди б не потрапив. І не дивно, це місто, через своє розташування, грає ключове значення для оборони цілого сходу України, — розповідає Руслан. Йому постійно доводиться виконувати небезпечні завдання на передовій. Він усвідомлює, що бойова машина — завжди бажана ціль для ворога. Та мотивації боротися йому додають думки про рідних — Мрію, аби мій молодший брат виріс у мирі”.
Військовослужбовці 15-го Слов’янського полку Національної гвардії є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління
Національної гвардії України
Читайте також:
Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)
Слідкуйте за нами в Instagram
Та телеграм: https://t.me/news6262
