У липні російські інформ-ресурси сколихнула новина про чергове посмертне нагородження групи військовослужбовців окупаційних військ другої армії в рф за проявлений ними «героїзм» у ході, начебто, «відбиття нападу ЗСУ» в Роботине Запорізької області.
Серед загиблих загарбників значиться і командир роти – старший лейтенант Олексій Мельников, який безпосередньо «керував боєм, бувши важко пораненим» і «загинув від отриманих травм».
Проте, як виявилось згодом, Мельникова Олексія Олексійовича, 17 листопада 1967 року народження, свої «товариші по зброї», які «нікого не кидають», поховали дещо завчасно.
Як стало відомо, покалічений, але водночас живий окупант перебуває наразі у полоні в ЗСУ. Отримуючи у відповідності до норм Женевської Конвенції необхідну медичну допомогу, росіянин охоче розповів про справжнє становище у лавах окупаційних військ.
В свою чергу, події, описані в одному із сюжетів кореспондента видання «Ізвєстія» російським пропагандистом Романом Польшаковим, він описав як такі, що є дещо відмінними від реалій, які мають місце на полі бою.
Як виявилось, за браком боєприпасів постріли загарбники фактично не здійснювали. Як наслідок, ворожими підрозділами було втрачено більшу частину особового складу роти, після чого було віддано наказ про відступ під тиском українських «рєбят».
Під час допиту поранений окупант заявив, що він із міста Байхальск Рудянського району Іркутської області (скоріше за все обмовився, а може і хотів навмисно заплутати бо у рф є місто Байкальск у Слюдянському районі Іркутської області).
У рф командир роти, отримавши важкі поранення, був офіційно визнаний загиблим «героєм», бо так зручніше окупаційній владі.
Історія Алексія Мельнікова в черговий раз підтверджує «русские своих не бросают» - вони ховають їх заживо.
