«Ми не нацисти – ми народ, який вартує всіх свобод».
Це уривок з вірша «утренняя зорька моторолы» чернігівського поета Валерія Вовка, що також відомий як «Михалич». До повномасштабного вторгнення Михалич був пенсіонером, що підпрацьовував охоронцем, але вже у лютому встав на захист Чернігова, брав участь в обороні міста, а тепер вчить чернігівських школярів захисту України. Історію Валерія Вовка читайте у нашому матеріалі.
Наразі Валерія Вовка більшість знає як Михалича – автора збірки «Вірші, народжені війною», що вийшла у Чернігові у бурхливому 2022-му році. Але за освітою Валерій Вовк – вчитель фізкультури: у 1978-му він закінчив Тернопільський педагогічний інститут.
Саме фізруком Валерій Вовк й працював більшу частину кар’єри, до вже доволі далекого 2005-го року, коли він вийшов на пенсію за станом здоров’я.
Але трудова кар’єра Валерія Михайловича на цьому не скінчилася. Адже ще під час роботи вчителем в нього було хобі – спортивний туризм:
-Завжди я займався дитячим туризмом, всюди, де працював, у школах, створював туристичний клуб, ходив з дітками в походи, проводили велику роботу краєзнавчу, виконували завдання, — згадує Валерій Вовк. — Наприклад, працюючи в 11-й школі, я провів похід по території Білорусі, де захоронена Олена Білевич (до речі, де у Чернігові знаходиться провулок Олени Білевич можна дізнатися з нашого матеріалу, — прим.).
Тож вже на пенсії Валерій Вовк тривалий час працював заступником директора з адміністративно—господарської частини Центру національно—патріотичного виховання:
-Дуже велика кількість моїх вихованців саме стали військовими в силових структурах. В мене є і полковники вже, і навіть серед дівчат, і в слідчих органах вже звання мають. Весь час згадують і кажуть: «Михайлович, Валерій Михайлович, Ви навчили того, що нам дуже часто знадобилося», – розповідає Валерій Вовк. — Школа виживання завжди корисна для всіх: немає значення чи це військові дії, чи просто екстремальні ситуації в житті. Що я і намагаюся дітям доносити.
Але у лютому 2022-го року здавалося, що викладацька кар’єра для 65-річного Михалича вже у минулому. Йшов третій місяць як він працював охоронцем в одній з фірм, що розташовувалася біля ТЕЦ:
-В ніч на 24 лютого я якраз був на нічному чергуванні, — згадує пан Вовк. — Почули ми постріли гарматні, кажемо: «Мабуть наші хлопці тренуються в Гончарівському». Хвилин через 10—15 зрозуміли, що це не тренування, це – повномасштабна війна.
Ще у перші дні вторгнення Валерій Вовк приєднався до 21-го окремого стрілецького батальйону:
-Батальйон вступив в бойові зіткнення вже з 7-го березня (2022-го року, — прим.). Були на таких напрямках, як Лукашівка, Количівка, Новоселівка, Лижна база. Виконуючи, поряд з іншими військовими підрозділами, бойові завдання, ми не допустили того, щоб ворог захопив Чернігів, — розповідає Михалич.
Саме під час облоги Валерій Вовк писав вірші, що згодом складуть книгу «Вірші, народжені війною»:
-За можливості я їх роздруковував і у вигляді листівок роздавав бійцям перед тим, як вони виходили на бойові завдання, — ділиться Валерій Вовк.
Але, крім навичок з написання віршів, стали у пригоді й інші – туристичні, які допомогли вижити у екстремальних умовах лютого-квітня 2022-го року:
-Щоб похарчуватися я зробив зі сміттєвого баку, в одному з підвалів, коли ми знаходилися там, пічку: знайшов сміттєвий бак з кришкою, і, за допомогою штик-ножа, переробив його на пічечку. На ній ми готували їсти, розігрівали тушонку, — розповідає про застосування туристичних навичок Михалич. — Бійців доводилося вчити навіть такій дрібниці, як правильно зав’язати шнурок, щоб він в потрібний момент не розв’язався і не зміг завадити виконанню бойового завдання. Бо розв’язані шнурки на ногах можуть призвести до неочікуваного падіння і іншого…
Як розповідає Валерій Вовк, під час облоги Чернігова на вік захисників міста ніхто уваги не звертав, а ось після того як окупанти втекли з Чернігівщини, почали згадувати, що у війську є ті, кому вже за 60 років. Тому 31 травня 2022-го року Михалича звільнили з армії.
Волонтери допомогли поету видати «Вірші, народжені війною», а донати, які він збирав за цю книгу, Валерій Михайлович відправляв на допомогу ЗСУ.
У серпні ж 2022-го Михаличу надійшла несподівана пропозиція повернутися до викладацької кар’єри: вчитель захисту України з 12-ої школи Чернігова відправився на фронт, і Валерію Вовку запропонували його замінити.
При цьому, «Вірші, народжені війною» знову стали у пригоді та допомогли панові Вовку обладнати кабінет:
-У минулому році, коли мене запросили, тут були пусті стіни, висів тільки мій бойовий прапор і прапор нашої частини 21-го ОСБ. Я рік попрацював, бачу, ну якось не годиться, треба якось наповнювати учбовий процес, а грошей, як завжди, бюджетних мало, — ділиться пан Вовк. — І вирішив провести таку акцію: викинув у «Фейсбук» інформацію, що от, мовляв, мрію оформити військовий кабінет, щоб тут було місце для того, щоб якісно проводити навчання, заняття, уроки, а всім учасникам збору в подарунок від мене буде моя книжка з підписом автора. І, Ви знаєте, люди відгукнулись, за короткий час я зібрав необхідну суму, замовив, мені вислали ці гарно виконані сучасні плакати, пластик, тому що все те, що було раніше (багато є плакатів у мене, було в каптьорці) – це все ще з радянських часів, на російській мові, з символікою, яка не відповідає сьогоденню, тобто їх неможливо використовувати…
Не забуває Валерій Михайлович й своє минуле фізрука: у кабінеті обладнав спортивний куточок з перекладиною та гирями й перевіряє фізичний стан учнів напочатку та наприкінці навчального року. Каже, що є ті, хто у вересні не міг підтягнутися й одного разу, а наприкінці року може осилити вже 8—9 підтягувань.
-Я вважаю, Валерій Михайлович – це людина свого слова. Він нам пообіцяв зробити спорткабінет, він стримав обіцянку: йому на це знадобився лише місяць. Повісив нам турнік, гирі купив, також стойки, бруси, стіл для армреслінгу, яким ми користуємося майже кожного уроку, — розповідає школяр Роман Прокопенко.
Втім, як кажуть самі учні, крім спорту та, наприклад, розбирання автомата, Валерій Вовк вчить школярів іншому – самостійності:
-Він дає ґрунтовні знання. Всі вони закріплюються тестами. Також Валерій Михайлович дає дуже багато різних матеріалів та джерел, де можна самому доопрацювати матеріал. Найбільше він покладається на самих учнів, тобто він завжди каже нам, що зараз навчання – це, найперше, самонавчання, і ми самі свідомо вивчаємо предмет, — ділиться учень 12-ої школи Денис Корявець.
Ще одним напрямком діяльності Валерія Вовка є підготовка школярів до гри «Джура».
-Зараз мій фронт буде в школі, я буду продовжувати навчати молоде покоління, виховувати їх, — згадує те, що спонукало повернутися до викладацької діяльності Валерій Вовк. —Військово-патріотичне виховання, щоб росла гідна зміна нашим бійцям.
Дякуємо за захист, Михаличу!
Й не забуваємо допомагати тим, хто наразі боронить Україну від російсько-білоруських окупантів. Допомагайте ЗСУ! Разом до перемоги!
