Роман Братковський з Дніпропетровщини від 14-го року на фронті, пройшов шлях від солдата до військового капелана і вже у тилу став священиком, до якого по підтримку йдуть українські захисники.
Зараз на Дніпропетровщині зводить храм, двері якого передусім відкриті для покалічених війною бійців та родин загиблих, пише ТСН.
На під'їзді до села Преображенка з гори добре видно новий храм, купол вже сяє золотом. На відміну від більшості тутешніх церков, храм- греко-католицький.
На початку, розповідає його засновник та майбутній настоятель, місцеві дуже обережно ставились до нього.
“В 17 році, коли ми приїхали, було троє людей, які прийшли до нас подивитися, хто ми такі, що ми від них хочемо. Люди з цього села прийшли і сказали, а чого ви сюда приїхали, а тут греків нема, а ви для греків зробили церкву”, - пригадує священник.
Шлях до цього храму для Романа Братковського був нелегкий. Після майдану пішов до АТО, кілька разів був там за крок від смерті.
“Взяли в оточення і просто нас накривала артилерія, танки, піхота, снайпери. Кажу, Боже, якщо ти мене витягнеш з цього пекла, мене і цих 20 солдатів, я буду служити тобі.
Танки розбили 5 блокпостів, де ми стояли і вже їхали на нас і просто зупинились, розвернулись і від’їхали у місце дислокації”, - розповідає Роман.
Військову службу він тоді не кинув, однак і обіцянку свою стримав.
“Можна сказати, що в 14 році я був перший капелан у нашому війську, де я рахувався як мобілізований, але ще я був як священик”, - каже чоловік.
Та по допомогу до нього бійці йшли не лише як до священника, а як до людини, яка пройшла той самий шлях, може вислухати і дати пораду.
“Мене вони запитують, а ти там був, так, я там був, я починаю розказувати. Все, оце відкриті двері, вони розуміють, що я розумію. Тоді ми пробуємо, розмова, молитва, співпраця і крок за кроком вони з цього виходять”, - переконує священник.
Мешканці села вже звикли до нового священника, і тепер на службах повно народу. Поки збираються на цокольному поверсі. Закінчити оздоблення майстри обіцяють до серпня цього року. Поспішають, бо вірять, що цьогоріч в Україну прийде перемога.
